Ромчик Куцан, якому скоро виповниться чотири рочки, він маленький промінчик світла в своїй родині. У нього завжди горять очі, бо він щиро цікавиться всім навколо: будь-яка нова річ, людина чи подія викликають у нього захоплення. Ромчик сповнений життєвої енергії та щирої дитячої радості, якою намагається ділитися з усіма навколо. Його допитливість і захопленість життям завжди приносили радість його батькові, який так любив спостерігати, як росте й пізнає світ його маленький син.
Поруч зі старшим братом Ярославом, Ромчик намагається відчувати себе захищеним. Старший брат став для нього опорою, особливо після втрати їхнього тата, якого Ромчик ще так чітко пам'ятає. Він часто шукає тата в теплих маминих обіймах, у словах і обіцянках старшого брата, бо дитяче серце ще не зовсім розуміє, чому тепер усе стало інакшим.
Їхній мамі, яка виховує хлопчиків одна, дуже важко забезпечити все необхідне. Попри всі труднощі, вона робить усе, аби її сини росли в любові та добрі, відчували турботу й не втрачали віру у краще майбутнє. Будь-яка підтримка для цієї родини допоможе мамі Ромчика і Ярослава й надалі огортати своїх синів теплом і світлом, які їм зараз так потрібні.

